Домінік Зброжек (народився 1 серпня 1832 року) – професор геодезії та сферичної астрономії. У 1871 році призначений професором і очолив найдавнішу в Україні кафедру геодезії і сферичної астрономії Технічної академії у Львові (з 1877 р. – Політехнічна школа). Обирався ректором Львівської політехнічної школи у 1888–1989 навчальному році. Засновник і перший керівник астрономічної обсерваторії і метеостанції у Політехніці. Перший у Політехнічній школі почав читати лекції із сферичної астрономії (1886 р.), створив першу «Нівелірну мережу» міста Львова. Автор п’ятнадцяти наукових праць та навчальних посібників з геодезії, порівняльних обчислень, метеорології тощо. Керував топографічними роботами у Жовкві, Золочеві, Тарнові, Коломиї, Калуші, Перемишлі, Саноку, Ярославі, Ряшеві та Галичі. Створив перший план Галича із зображенням рельєфу горизонталями, за яким вдалося знайти історичний центр міста
Стефан Домінік Нементовський (народився 4 серпня 1866 року) – професор загальної хімії. У 1892 році був призначений надзвичайним професором і завідувачем кафедри загальної та аналітичної хімії у Львівській політехнічній школі. Ректор у 1900–1901, 1908–1909 роках. Протягом сорокалітньої діяльності у Львівській політехніці вів дослідження у галузі органічної хімії. Разом з асистентами виконав у своїй лабораторії ряд важливих синтезів, збагатив органічну хімію новими зразками речовин. Найважливіші результати досліджень – відкриття акрилової кислоти та ії похідних, а також – високомплексних гетероциклічних систем. Опублікував 50 наукових праць.
Владислав Войтан (народився 16 серпня 1876 року) – професор кафедри геодезії. Учень Вацлава Ласки та Северина Відта. Був асистентом та першим ад’юнктом кафедри геодезії у Львівській політехнічній школі. У 1921 році очолив кафедру геодезії ІІ. Автор наукових праць і підручників з геодезії.
Вацлав Ласка (народився 24 серпня 1862 року)– професор геодезії та сферичної астрономії. У 1895 році признчений надзвичайним професором і очолив кафедру астрономії та вищої геодезії у Львівській політехнічній школі. У 1898 році затверджений у вченому званні звичайного професора. Заснував сейсмічну станцію, керував астрономічною і метеорологічною станціями. Автор понад 300 наукових праць і навчальних посібників з математичної статистики,теорії ймовірності, зрівнювальних обчислень, номографії, фізичної географії, астрономії, космічної фізики, сейсмології, вищої геодезії, геодезії, маркшнейдерії, фотограмметрії, філософії математики, історії геодезії.
Олександр Іванович Андрієвський (народився 26 серпня 1900 року) – професор кафедри фізики. У 1945 почав працювати у Львівському політехнічному інституті на посаді завідуючого кафедри фізики, якою керував до 1975 року. У 1954–1968 роках був проректором з наукової роботи. Велику увагу приділяв підготовці інженерних та науково-педагогічних кадрів. Опублікував 200 наукових праць у галузі газового розряду електронних та іонних процесів, теорії і практики застосування напівпровідників. Основоположник львівської школи дослідження напівпровідникових матеріалів, відповідальний редактор журналу «Фізична електроніка». Заслужений діяч науки і техніки УРСР, кавалер орденів та інших почесних відзнак.